eng | укр

Особистий кабiнет
Новим відвідувачам   
Журналістам   
Державним службовцям   
Донорам i партнерам   
Практика в центрі   
Безпека Економіка Енергетика Міжнародні відносини Політика Суспільство

Про центр
Коментарі експертів
Статті, інтерв’ю
Новини центру
Проекти
Співробітники
Журнал «Національна безпека і оборона»
Соціологічні опитування
Адреса і телефони




Новини сайту



Статті

ТАНКИ: ЗА І ПРОТИ
 
 10 лютого 2001 року
 

Якими мають бути Збройні сили в XXI столітті і яким має бути їх оснащення? Сьогодні всі віддають перевагу високоточній зброї, що реалізує концепцію "постріл-поразка", а також його головному носію - ВПС. Як зразок "війни майбутнього" частіше за все наводять приклад операції НАТО на Балканах "Союзна сила", де Сухопутні війська не брали участі, а Югославія була повалена після їх жорстоких бомбардувань протягом 78 днів. Що ж очікує головну ударну силу минулих воєн - танки? Українська преса висвітлює полеміку фахівців: щодо оснащення української армії і перспектив збройового бізнесу.

Досвід оснащення збройних сил показує, що часто-густо ці питання вирішувалися суб'єктивно, без глибокого наукового опрацювання. Наприклад, у Радянському Союзі значною мірою це визначалося тим, хто очолював Міністерство оборони. Якщо на чолі стояв танкіст, то пріоритет віддавався танкам, авіатор - авіації. Подібним чином діє і сьогодні міністр оборони РФ маршал Ігор Сергєєв, який, крім Ракетних військ стратегі-чного призначення, практично нічого не бачить.

А ті, хто лобіювали танкобудування в СРСР, були так захоплені танками, що взагалі не терпіли ніякого інакомислення. Військові вчені неодноразово доводили, що засоби ППО, наприклад танкової дивізії, повинні мати однотипні шасі з танком. Однак у відповіді звучало, що танків у нас мало.

Після розпаду СРСР танків у нас виявилося в надлишку - 9293, а бойових броньованих машин - 11346. До речі, згідно з Договором про звичайні Збройні сили Україна може мати 4080 танків, а ББМ - 5050. Тому виникло питання: що з ними робити? До того ж ми - танкобудівна держава, про що свідчить успішний контракт з Пакистаном, який вдихнув життя в завод імені Малишева. Звісно, можна будувати, а от кому продати? Збройовий ринок давно поділений.

Танки для власних Збройних сил Україні немає за що купити (на 2001 рік бюджетом передбачено на закупівлю зброї і військової техніки 43,8689 млн. гривень). А тут ще й у всьому світі почали замислюватися: наскільки перспективне будівництво танків нині, якщо перемогти можна без сухопутної операції?

Танки активно застосовувалися в ході військових конфліктів на Близькому Сході (1967 р., 1973 р.), де їм активно протистояли бойові вертольоти, які зарекомендували себе могутнім засобом боротьби з танками. Наприклад, сьогодні оснащення вертольо-тів новими поколіннями ПТУР привело до того, що співвідношення знищених вертольотів і танків досягло 1:10, а при збільшенні дальності стрільби ПТУР понад 6 км це співвідношення досягає 1:12 і більше. Ось чому в світі намітилася загальна тенденція до скорочення кількості танків.

Як було сказано, квота України по танках в 4080 одиниць досить велика, і її можна скоротити, а враховуючи, що танки, які ми маємо, не виробили свій ресурс, то по можливості їх продати. У цій зброї ще мають потребу, наприклад, африканські та азіатські країни. Якщо ж їх залишити в себе, то вони перетворяться на камінь на шиї укра-їн-ської армії.

Так, у нас є заводи, ОКБ, за якими стоять тисячі робітників і службовців. Але настав час, коли танки стають анахро-ніз-мом. Танкісти можуть заперечувати, але сьогодні очевидно, що танкобудування - це рух в нікуди. Танк сьогодні став досить вразливим на полі бою, і без надій-ного прикриття військової ППО шанси на його виживання зведені до мінімуму.

Відомо, що протягом усіх останніх років закупки ОВТ для української армії або не здійснювалися, або придбавалися у вигляді одиничних зразків. Прийняте рішення про закупку десяти танків Т-84 для ЗСУ нічого не вирішують, бо танковий парк оновиться лише на 0,25%, а для того щоб процес оновлення парку танків ішов нормально, необхідно закуповувати щорічно хоча б 5%, при цьому на оновлення піде 20 років.

Сьогодні наявність величезної кількості танків - доля слаборозвинутих країн. Загальні тенденції розвитку Сухопутних військ змінюються і, можливо, не за горами той день, коли в арміях високорозвинених країн кількість танків буде зведено до мінімуму. За даними Лондонського інституту стратегічних досліджень, у Європі найбільша кількість танків у Туреччині - 4205, у Німеччині - 3248, Румунії - 1255, Польщі - 1675. Україна має 4063 танки, в тому числі 1304 танки Т-72 і 322 танки Т-80.

Наприклад, сучасна військова концепція США взагалі передбачає віддалення своїх військ від лінії бойового зіткнення, а центр ваги зміщується на застосування високоточної зброї, яка вже сьогодні має домінувати в системі озброєнь. Американці сформулювали також концепцію створення легких з'єд-нань, озброєних новим поколінням бойових броньованих машин з відмовою від використання важких танків.

Можна стверджувати, що питання розвитку Сухопутних військ у Європі також зазнає змін, стануться серйозні зміни і в їх оснащенні.

Наша держава сьогодні, звісно, не може суперничати з передовими країнами в галузі сучасних ОВТ, але слід чітко визначити, якому типу ОВТ потрібно віддавати перевагу і, визначивши пріоритетний напрям, розвивати його. Безумовно, тут пріоритет має віддаватися зразкам, що мають двійчасте призначення, тоді можна скоротити тиск вій-ськової сфери на економіку держави.

Виходячи з того що Україна продовжує активно декларувати нейтральність, поза-бло-ковість, без'ядерність, то в разі виникнення конфлікту розраховувати на допомогу ззовні не доводиться. Тому боєздатність і боєготовність залишаються головними критеріями, що характеризують армію сьогодні.

Звідси випливає, що асигнування на оборону - найважливіша складова діяльності держави зі зміцнення обороноздатності. Однак їх не вистачає, і війська не вдосконалюють польовий, повітряний і морський вишкіл, не відбуваються закупки нових ОВТ, соціальний захист військово-службовців перетворився на фікцію.

Настав час дати всебічну оцінку напрямів будівництва наших Збройних сил, і тут має бути виключене будь-яке лобіювання. Тільки чесний і всебічний підхід дозволить якщо не оптимально, то хоча б раціонально підійти до таких важливих і складних проблем, як розвивати чи ні танкобудування, в якій пропорції до інших озброєнь тощо.

 



Дотичні матеріали

 
 



Центр Разумкова: вул. Лаврська, 16, 2 поверх, 01015, Київ, Україна. Телефон: (044) 201-11-98
Сайт розроблено в рамках програми малих проектів
посольства Королівства Нідерландів (Матра КАП)

Создание сайта
Создание сайта
cms, управление сайтом
конкурс векторной графики
Розроблено в Sparkle Design Studio
Дороблено в Центрi Разумкова