eng | укр

Особистий кабiнет
Новим відвідувачам   
Журналістам   
Державним службовцям   
Донорам i партнерам   
Практика в центрі   
Безпека Економіка Енергетика Міжнародні відносини Політика Суспільство
Про центр
Коментарі експертів
Статті, інтерв’ю
Новини центру
Проекти
Співробітники
Журнал «Національна безпека і оборона»
Соціологічні опитування
Адреса і телефони




Новини сайту



Статті

Про зовнішньополітичні заходи з примушення Росії до миру
 
 29 сiчня 2015 року
 ООН, Міжнародна допомога, Росія, Війна
 

Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський пояснює, яким повинен бути алгоритм дій України, щоб отримати якомога ефективнішу підтримку і захист Організації Об’єднаних Націй у конфлікті з Російською Федерацією.

Ідеться про підвищення ролі РБ ООН у цьому процесі, яка сьогодні обмежується правом Росії ветувати спрямовані проти неї проекти резолюцій РБ. Пропонується не ініціювати будь-які реформи ООН (це тривала та контроверсійна процедура), а скористатися наявними можливостями, прописаними у Статуті ООН.

Справа в тому, що стаття 27 Статуту гласить:

Рішення Ради Безпеки з усіх інших (окрім процедурних — авт.) питань вважаються прийнятими, якщо за них подано голоси дев’яти членів Ради, включаючи голоси, які збігаються, всіх постійних членів Ради. Причому сторона, що бере участь у конфлікті, повинна утриматися від голосування при ухваленні рішення на підставі Розділу VI та на підставі пункту 3 статті 52.

Тобто головною проблемою є визнання Росії стороною конфлікту. Процедура визначення держави стороною конфлікту (спору) в міжнародному праві докладно не визначена. У принципі, для цього потрібне звернення України до РБ ООН з проханням визнати факт агресії Росії. Але Росія, знову ж таки, користуючись правом вето, гальмує будь-які спроби з боку будь-кого з метою не дати процесу розгляду де-факто російсько-українського конфлікту перетворитися на обвинувачення Росії. Проте Україна може звернутися не до РБ ООН, а до Генеральної Асамблеї ООН. Тут є одна проблема, що випливає зі Статті 12 Статуту ООН:

Коли Рада Безпеки виконує покладені на неї цим Статутом функції стосовно якого-небудь конфлікту або ситуації, Генеральна Асамблея не може давати які-небудь рекомендації, що стосуються цього конфлікту або ситуації, якщо Рада Безпеки не попросить про це.

Однак на цей випадок є процедура (і прецеденти, зокрема стосовно палестино-ізраїльського конфлікту, коли правом вето скористалися США) ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН заветованих проектів резолюцій РБ. Ця процедура визначена Резолюцією 377 (V) Генеральної Асамблеї ООН «Єдність на користь миру» від 3 листопада 1950р.:

... якщо Рада Безпеки внаслідок розбіжності позицій постійних членів виявляється нездатною виконати свій головний обов’язок з підтримання міжнародного миру і безпеки у всіх випадках, коли є підстави вбачати загрозу миру, порушення миру чи акт агресії, Генеральна Асамблея негайно розглядає це питання, щоб надати членам Організації необхідні рекомендації стосовно колективних заходів, зокрема — у випадку порушення миру чи акту агресії - застосування, коли це необхідно, збройних сил для підтримання чи відновлення міжнародного миру і безпеки. У період між сесіями Генеральна Асамблея може збиратися на надзвичайну спеціальну сесію, яка скликається впродовж двадцяти чотирьох годин з часу надходження вимоги про таке скликання. Така надзвичайна спеціальна сесія скликається на вимогу Ради Безпеки, підтриману голосами будь-яких семи членів Ради, чи на вимогу більшості членів Організації Об’єднаних Націй.

Таким чином, алгоритм дій України як сторони-жертви полягає у законодавчому визнанні нею самою Росії стороною конфлікту (до чого готові й багато інших держав). Верховна Рада це зробила 27 лютого ухваливши відповідне звернення із закликом до міжнародного співтовариства «визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги про повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни».

Це є потрібним, але не достатнім кроком. Треба адресно звернутися до Генеральної Асамблеї ООН із проханням зібрати надзвичайну спеціальну сесію, до порядку денного якої внести питання визнання конфлікту внутрішнім інтернаціоналізованим, інспірованим Росією і таким, що точиться за її участі. Після цього ГА та РБ ООН отримують в руки всі підстави запроваджувати проти Росії адекватні (аж до силових, відповідно до Глави VII Статуту ООН) заходи, від голосування стосовно яких вона усувається.

 



Микола Сунгуровський

Дотичні матеріали

 
Україна-Росія: встати, суд іде (Статті, інтерв'ю)
14 липня 2016 року  Росія, ООН, Вироблення зовнішньої політики, Донбас, Крим
 
ОБСЄ наразі не може відправити на Донбас ефективний збройний контингент (Статті, інтерв'ю)
26 квiтня 2016 року  ОБСЄ, Донбас, Миротворці, ООН
 
За рамками Мінських угод (Статті, інтерв'ю)
04 березня 2016 року  Миротворці, Донбас, ООН, Росія, ЄС
 
Миротворче питання (Статті, інтерв'ю)
20 лютого 2015 року  Миротворці, Війна, Донбас, Росія, ООН, ОБСЄ
 
Сьогодні нам не варто очікувати кардинальних змін у політиці Росії стосовно України (Статті, інтерв'ю)
18 грудня 2014 року  Росія, Війна, Донбас, США, ЄС, ОБСЄ, ООН
 
Виведення українських військ з Криму має відбуватися лише під наглядом ООН (Статті, інтерв'ю)
24 березня 2014 року  Росія, ООН, Крим, Політика безпеки
 
У кризових ситуаціях Україна залишається сама (Статті, інтерв'ю)
06 березня 2014 року  Крим, Росія, ЄС, США, ООН
 
 



Центр Разумкова: вул. Лаврська, 16, 2 поверх, 01015, Київ, Україна. Телефон: (044) 201-11-98
Сайт розроблено в рамках програми малих проектів
посольства Королівства Нідерландів (Матра КАП)

Создание сайта
Создание сайта
cms, управление сайтом
конкурс векторной графики
Розроблено в Sparkle Design Studio
Дороблено в Центрi Разумкова